У світі немає нічого вищого, дорожчого, як рідна Вітчизна, бо вона як мати у світі – одна, – такими словами розпочала Валентина Степанівна перший урок. Ми колективно прочитали тему урока "Це наше і це моє". Хлопчики та дівчата розповідали про державні та народні символи України, всі разом обговорювали мультики, виконували різноманітні вправи. Всім було цікаво. І тут дзвоник покликав нас на перерву. Вікторія Кисляк.
На ниві виховання молодших школярів маю досвід роботи, збагачений роками.
Дитинство – дивовижна країна. ЇЇ враження залишаються з нами на все життя. Вони лягають в основу нашої свідомості, характеру, визначають весь психічний механізм подальших дій дитини. Діти в нашому класі унікальні, неповторні в навчанні та ставленні до навчання, у спілкуванні з товаришами. Мені хочеться створити і для цих діток таке середовище щоб кожен зміг знайти своє місце в колективі, почувався у ньому комфортно, виявив свої таланти, зміг розкритися.
Мої учні – немов квітучий сад, де кожна рослина має свій аромат, свою красу.
Як приємно в гомінкому потоці учнів, що поспішають до школи, побачити своїх рідних 5-ти класників, 9-ти класників: скуйовджених та охайних, бешкетливих і сором’язливих, старанних і не дуже, веселих, допитливих і надзвичайно талановитих. Вже не тримаються за руку батьків, як у першому класі. Ідуть впевнено, знають, що на них чекають.
А цього ранку на шкільному подвір’ї зустрічають нову малечу, яка сміливо прийшла здобувати знання.
Я вірю в те, що моїх дітей чекає світле майбутнє: без зброї, без руїн, без ворожості. Що сьогоднішні першокласники –
... Читать дальше »
Класна кімната – немов корабель, який несе у країну знань, добра, дружби. З перших навчальних днів панує атмосфера взаємодопомоги. Тут завжди охайно, гарно зелено.
