Школа – трамплін мого життя, друга домівка. У цій домівці я живу 38 років. У стінах школи навчила понад півтисячі малюків читати, писати, думати, висловлювати свої почуття, помилятися й виправляти ці помилки. Шкільні роки завжди згадуються по-особливому:з трепетом і хвилюванням. Людина може вивчити багато мов, отримати не одну професію, але частинкою життєвого успіху завжди була рідна школа – та, що залишає неповторний слід і незабутні спогади на все життя.
Та знову лунає останній дзвоник, і мої вихованці розлітаються в різні сторони. Життєві шляхи склались по-різному. Але я пам’ятаю кожного учня, яким він був, радію за всіх. Та найбільшим щастям для мене – навчати дітей своїх випускників.
